Нещодавно їхав в одному маршрутному таксі, де, як і в усіх інших маршрутках, було увімкнено радіо. Воно є дуже популярне серед населення, але, одночас є і зовсім протилежне моїм музичним смакам. І так, між іншим, роздумуючи про свій вчорашній день, я пригадував розмову з одним дуже добрим і розумним чоловіком. З ним я їхав у машині і мав надзвичайно повчальну бесіду (принаймі для мене). Раптом, я повернувся думками у маршрутку і почув пісню, де згадувалось Бога. Зміст цієї композиції я не пригадую, але закарбувалось у пам’яті одне, на перший погляд просте, зате з глибоким змістом речення - «Рай без любви называется адом.» Ніби нічого такого, але якщо розібрати його по частинам, то ось що виходить:
