субота, 25 липня 2015 р.

Почитання святих ікон.

   У воплоченні Сина Божого «неприступного Бога [люди] побачили як приступного для всіх чоловіка». Старий Завіт забороняв творити ідола чи зображувати Бога, аби застерегти народ від ідолопоклонства: «не робитимеш собі ніякого тесаного кумира, ані подобини того, що вгорі, на небі, ні того, що внизу, на землі, ні того, що попід землею, у водах» (Вих. 20, 4). У новому Завіті воплоченого Бога – Ісуса Христа – можна було побачити, почути, доторкнутися до нього (пор. 1 Йо. 1, 1), а тому й зобразити.
  
Ікони ручної роботи з натурального дерева,
покриті лаком, під замовлення! Ціна 100 грн
Згідно з християнським переданням, найдавнішими іконами є «нерукотворний Спас» – лик Христа, чудесно відбитий на полотні, а також ікона Богородиці, яку, за традицією, написав апостол та євангелист Лука.  таке передання свідчить про те, що ікони та їхнє почитання згідні з апостольською вірою.


  Одним із перших, хто надав іконопочитанню богословського обґрунтування, був святий Йоан Дамаскин, який навчає: «Поклоняюся іконі Христа як воплоченого Бога […]. Бо честь, яку віддаємо образові, належить Первообразові». В іконі ми почитаємо не саме зображення, а зображену особу, яку молитовно споглядаємо, бо ікона підносить наш ум від образу до Первообразу. Сьомий Вселенський Собор 787 р. засудив іконоборство і потвердив почитання ікон Господа Ісуса Христа, Пресвятої Богородиці, ангелів і святих. При цьому отці Собору відрізнили поклоніння-служіння, яке належить виключно Богові (грецькою «латріа»), від поклоніння-почитання (грецькою «проскінізіс»), яке віддаємо іконам, а також Євангелію, хресту та мощам святих. Ми вшановуємо ікони цілуванням, кадінням та запа ленням свічок і лампад. Ікона – це також образно виражене вчення церкви, тому її слід писати не довільно, а тільки згідно з іконописним каноном. Завдяки цьому канонові лики Христа, Богородиці та святих є пізнаваними завжди і всюди.


                      Інформацію взято із

Немає коментарів:

Дописати коментар